Теза Ангели Меркель у її мемуарах, ніби Путін напав би раніше, якби вони 2008 року надали План дій Україні для членства в НАТО – це яскрава ілюстрація того, як гуманні ідеї можна довести до абсурду. В даному випадку ідею толерантності. Здавалося б, що може бути прекраснішого, ніж сприйняття інших людей і народів, навіть якщо вони суттєво відрізняються від тебе і твого народу?
Але Захід часто демонструє толерантність до всіх підряд – навіть до ґвалтівників і вбивць. Це стосується як побутового рівня, так і геополітичного. Означена теза – це філософія, яка передбачає стати перед вбивцею на задні лапки і догоджати йому, намагаючись умиротворити.
Яскравим прикладом є Північний Потік-2, — газогін, який будували Росія і Німеччина в обхід України. Він би дозволяв позбавити Україну 3 млрд прибутків від транзиту російського газу, приносив би більші надходження країні-агресору і ще більше узалежнював би Захід від Росії.
Вишенькою на торті в цьому абсурді було те, що Меркель вважали консолідаторкою Європи, а Трампа, який пропонував їй відмовитися від цього проекту в обмін на пільги для німецької металургії у США, вважали бешкетником, котрий працює на розкол Європи. Бо вона мала імідж виваженого політика, а він вважався розбишакою.
Хоча насправді вона стояла перед Путіним на напівзігнутих і задовольняла його хотєлки. Це не заперечує той факт, що Трамп нині виголошує нісенітниці про мир за 24 години вкупі з його майбутньою командою, частина якої затято вимагала відмовитися від підтримки України.
Юрій Луканов
