Схоже, я був єдиним журналістом, який спеціально їздив у Вашингтон на вибори. Там постійно працюють “Плюси”, “Інтер”, Укрінформ. Була ще група “Плюсів”, яку я зустрів, але то в Нью-Йорку. Спецкором я був, здається, один. Це дуже прикро. Тому що нам вкрай необхідно знати, що там насправді відбувається. Адже США наш головний партнер.
Судити про них лише з повідомлень ЗМІ – вийде поверховий погляд. Крім заяв і дій політиків, там живе величезний народ з різними настроями, уявленнями про життя, підходами. Коли ми цього не відчуваємо, коли ми не знаємо його, то переносимо на нього свої уявлення про життя. Як хуторянин, який оцінює весь світ за критеріями свого хутора.
А якщо прислухатися до фанатів політичних сил в соцмережах, то це як в божевільні. Вони пересмикують факти, роздувають щоки і видають свій погляд за єдино правильний. Якщо прислухатися лише до них, то вийде божевільня.
Донори не фінансують такі поїздки. Отож, я придумав схему співфінансування з різних джерел. Раніше я так їздив до Грузії на війну – фінансували Радіо Свобода і Газета юей. Нині все складніше, бо для США це коштує дорожче. Дуже цікаво, що в останній момент відмовив спонсор, на якого я найбільше сподівався. Але мені вдалося впоратися.
Я написав шість репортажів із США для Детектора медіа і Текстів орг юей. Два ще не вийшли. І один має бути написаний. І зробив понад десять включень для телеканалу “Прямий”. Щойно зробив коментар в прямому ефірі.
З цього можу робити висновок. Нашим ЗМІ, яким бракує коштів, треба вмикати фантазію і придумувати способи фінансування. Так, війна це тема номер один. Але міжнародка теж має бути в пріоритеті. Від неї багато що залежить.
На фото я біля Держдепу. Не знаю чому так шрифт на табличці перекрутився. Мабуть, так завжди буває, коли селфі робиш. Скривився так, наче там Саллівана зустрів…
Юрій Луканов
