На жаль, до 90-річчя Левко Лук’яненко не дожив…
Невдовзі душа його полетить над Дніпром, над Галичиною, де працював, над рідною Хрипівкою під Городнею на Чернігівщині, над Черніговом і Седневом, де він жив.
Не знаю чи захоче бачити місця катування — в Сибіру та Московії… Але приєднається до сонму українських героїв — він йшов з юності Наливайковим шляхом.
Спасибі, Левку Григоровичу, що Ви були, що подивляли не тільки нас, людей забамбулених совєтчиною, але й людей західного світу, подивляли своїм ідеалізмом, своєю вірою в Україну.
Спочивайте там, де нема ні журби, ні зітхання, а життя безконечне!
Василь Чепурний
