Культура Політика

Спокій коштом України

Останнім часом активно обговорюють статтю відомого філософа Юргена Габермаса «Війна і обурення», в якій філософ підтримує думку нинішнього канцлера Німеччини Олафа Шольца про те, що Росія не повинна у нинішній війні перемогти, а Україна не має програти. І все це задля того, щоб не озброювати Україну чи озброювати її мінімально, щоб не розізлити Путіна і не розпочати 3 світову війну.

Отже, у сухому підсумку Шольц і Габермас хочуть, щоб і вівці були ситі, і сіно ціле. Усе це спекулятивна філософія, тобто абстрактні міркування, котрі не мають жодного зв’язку з реальністю, в якій Путін не погоджується із існуванням незалежної України. Його влаштує нині вже навіть не поглинання України Росією, а відверте стирання України — її населення, політики, економіки і культури.

Габермас, здається, уже давно на пенсії, а от Шольцеві до пенсії ще далеко. Частина німецького суспільства, як бачимо, мислить все ж раціональніше за своїх інтелектуалів і канцлерів. Фактично увесь цивілізований світ протистоїть Путіну і Росії. Не знаю, яка там процедура в ЄС щодо її членів, але Угорщину вартувало б позбавити права голосу у справах ЄС, в НАТО ця країна взагалі не повинна бути після особливої думки, яку має ця країна у питаннях путінської агресії.

Прагнення Німеччини займати нейтральну позицію можна зрозуміти після її поразки у 2 світовій. Однак виробництво Німеччиною зброї і продаж якщо не зброї цілком, то окремих частин до Росії свідчить зовсім не про нейтральність. Німеччина зрештою — головна країна ЄС, тому нейтральною вона бути не може за визначенням.

Мені дуже сподобалося формулювання Габермаса про «моральне здирництво» України щодо Європи. Совісті жодної у великих філософів. До України Німеччина ставиться й досі так, як ставився Гітлер разом з Кохом — як до колонії зразка англійської Індії, яку в результаті 2 світової було віддано СССР на правах ісконно русскіх зємєль.

Не буде Європі спокою коштом України. Україна має вистояти за підтримки цивілізованого світу, Росію треба поставити на місце, примусити поважати міжнародне право, а Путіна відправити в Гаагу.

І щодо мірила. Починають виринати аргументи на кштал війни в Югославії. Все ж наша війна і війна на Балканах — війни різні, бо потуги в цій війні різні. Типологічно Мілошевич — рідня Путіну, але ж не можна рівняти потугу сербів із потугою ядерної Росії. Просто дивуєшся, як розумні люди приплетуть до подій в Україні і расизм, і все на світі. А все тому, що ці начебто розумні люди вдають, наче не розуміють масштабів нинішньої війни, бояться самі русні, але лицемірно вважають, що Україна російській потузі може протистояти одна.

Габермас насправді ніколи не був вільним філософом, він звик підтримувати офіційну владу, а не вільну думку. Ось про що свідчить його стаття «Війна і обурення».

Роксана Харчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.