Двадцять з чимось років спостерігаю за українською владою з різних «ракурсів». І зсередини, і ззовні… Одна характерна особливість: всі надважливі державні рішення ухвалюються переважно пізньої ночі…
Це такі рішення, коли вже ніхто нічого не тямить, і хочеться, щоб безкінечна нарада скоріше закінчилася. Тіпа, — та хай вже буде, як буде, ну його нахер… Коли сам факт наявності якогось рішення важливіший, ніж його зміст.
Гадаю, основні негаразди нашого «державного будівництва» мають нічне походження…
Ніхто вночі ще нічого мудрого не придумав, на моїй пам’яті. Самі глупості.
В ранньому СССР (1932-1933) якось працював німецький архітектор Рудольф Волтерс. У своїх мемуарах він пише: саме страшне в радянському союзі — це безкінечні багатогодинні, мало не цілодобові наради. Коли дурні і некомпетентні люди годинами говорять якісь несусвітні дурниці…
Українська влада, здається, досі живе в цьому режимі…
Конституція — вночі, бюджет — вночі, всі важливі закони — на світанку…
І в цьому значно більше «комуністичної символіки», ніж в архітектурі та пам’ятниках…
Черчілль якось справедливо зауважив: немає такої кризи і такого питання, яких не можна було б вирішити за півгодини…
Віталій Чепинога
