Для тих, хто не в темі, у Польщі, після того, як до країни переїхала велика кількість українців, у банкоматах з’явилась українська мова. Це вже кілька років тому.
А я мешкаю у Варшаві в міжнародному райончику, де лишився один з небагатьох ринок, і на нього часто з’їжджаються мігранти з пострадянських країн.
Вчора там якраз і був базарний день. Йду додому, проходжу повз банкомат і чую цей прекрасний діалог:
— Чтооо?! Слышь, здесь украинский есть, прикинь, а нашего нет.
— Так бери украинский, хоть что-то поймёшь.
— Да не буду я, б*ядь, его брать. Та-ак, английский, немецкий и польский ещё. Ну возьму английский… Что, б*ять? Ни одно слово непонятно. Назад.
— Ну, хоть польский тогда уже бери. Очередь же ждёт.
— Да падаждут. Взяла. «Справ-джь са-ль-до» Что? Как здесь понять где деньги снять? Ану, глянь.
— Ну, что глянь? Я не читаю на польском. Что глянь?! Говорила ж тебе украинский бери, а ты вые*ываешься. Стоим теперь как дуры, полчаса уже тыкаем…
Як кажуть поляки: «Nic dodać, nic ująć”
Наталія Панченко
