Оце поворот! Трамп то не хоче зустрічатися із Зеленським, а тепер вже хоче. Нічого дивного. Він же бізнесмен. Він позаздрив Зеленському, бо той найкращий у світі торговець (може, барига?) Після кожного візиту до США вивозить 60 мільярдів доларів. Так сам Трамп оцінив. Мабуть, вирішив досвід перейняти, бо в нього куди не плюнь – суцільні борги.
Зеленський наш, як перехідний приз. Або додатковий гравець у команді. Без нього вибори в США уже виграти неможливо.
Трамп спрешу вирішив показати, що Україна йому не важлива. Говорив про те, що її треба кинути напризволяще. Натомість демократи окучували Зеленського, як тільки могли. Навіть на військовий завод звозили армійським літаком. І запевняли у підтримці.
Це викликало такі ревнощі республіканців, що куди там Отелло, він, бідний, курить в стороні. Лист Джонсона про звільнення посла України в США насправді це освідчення в любові.
А тепер в любові Зеленському буде признаватися сам Трамп. Можливо, тому, що боїться втратити підтримку тієї половини республіканських виборців, які вважають, що Україну треба підтримувати.
Як би там не було, але Зеленський тепер нарозхват. Такому успіхові української дипломатії позаздрив би сам Талейран.
Юрій Луканов
