Там, де хтось бачить негатив, я бачу передвістя Перемоги. Заяви мадярських політиків — і правлячого Орбана і підпопихача Тороцькаї — викликають обурення, гнів, зрештою, бридливість. І не тільки в українців. У супрязі з ними ідуть заяви словацького випадкового прем’єра Фіцо (до речі, його кличка в словацькому політикумі — “Мадяр”!) і якогось румунського наслідника “генія Карпат” – того, що був розстріляний у дворі повсталим народом …
Але в мене — інша трохи реакція.
Справа в тому, що такі маргінали (і Орбан також маргінал, хоч і прем’єр) активізуються не тому, що настав 
час їх ідеї, а навпаки — бачачи, що витікає, як вода крізь пальці, час їх хворобливих бажань. Плюс активізує Москва, яка десятиліттями їх пригодовувала, навчала, готувала на них досьє викривальне…
Тобто їх маніакальні заяви щодо хижацьких апетитів на Закарпаття чи Буковину – ознака загострення хвороби перед агонією.
Люди іншої нації роблять хитріше — як Кіссінджер, який перед смертю раптом заговорив, що Україну треба прийняти в НАТО. І це зовсім не тому, що він різко полюбив Україну. Швидше навпаки: він пояснив — треба прийняти, бо Україна через війну з Росією стала такою сильною, що нею можна управляти, тільки прийнявши в НАТО. Бо інакше… Що інакше – не пояснив, але, певно, ввижалися йому ЗСУ на кордонах Дону, Кавказу і Москви…
А тепер уявімо жах орбанів, якщо в Закарпатті на постійно стануть пару бригад ЗСУ – і що тоді буде з мадярськими прапорами в Береговому? Хто їх потерпить, як і всю іншу мадярську імперську болячку?!
Тож наближається час справдження пророцтв наших геніїв, як ото в словах Івана Франка, винесених у заголовок.
Василь Чепурний
