Днями спілкувався з працівником одного з європейських посольств в Україні… Я раніше від подібних розмов напрягався. Бо в ході такої бесіди потрібно постійно уточнювати якісь «несамовиті» нюанси і роз’яснювать, чому в нас п’ять антикорупційних служб, чотири помісних церкви, два Різдва, а лідер опозиції — президент Грузії…
А потім поняв, що вони жодних подробиць не потребують. Їм треба почути загальні фрази: «реформи-труднощі-хвороба росту-все буде добре-дружба-партнерство-євроінтеграція»
… Для «галочки» і звіту про розмову…
Їм не цікаво, їм це все давно обридло…
І я їх навіть трохи розумію…
***
Тим часом Міхо Саакашвілі скаржиться: «Не пускають, суки, мого дядю в Україну, що прилетів провідать племінника»…
І співчутлива уява непосвячених людей малює в голові якогось персонажа з «Міміно», який привіз в хустинці аджарський хачапурі, бутиль хванчкари і пирожок з айвою…
Стоїть в Борисполі і зітхає скорбно… Думає: «Ех! Вихолоне хачапурі… Шо ж робить? На батарею покласти, чи шо?…»
Міхаїл Ніколозовіч, ви ж уточняйте, що не просто якийсь рядовий дядько приїхав, а цілий Темур Аласанія!!!
Це всьо-равно, що цілий агент-007 і Герінг в одном ліце!
Віталій Чепинога
