Чинна влада, попри всі інші чесноти, це ще й жорсткий історичний треш. Пригадуєте Гегеля: «Історія повторюється двічі: спершу як трагедія, вдруге – як фарс»? Нині маємо оголошену боротьбу з контрабандистами. А я пригадую історичну фразу Дантона про те, що «Революція пожирає своїх дітей». «Вибіркове застосування закону має надзвичайно згубну дію для розвитку країни – це корупція, яка пригнічує щось. Але ще гіршим є вибіркове згадування про справедливість – це маніпуляція, яка спотворює і виправдовує все». Так говорив вуйко Дезьо.
Колись давно, в часи Перебудови, колишній викладач, що читав у нас на фізфаці курс «Історії КПРС», сказав мені, вже як колега колезі, чому у Горбачова нічого не вийде: «У нього немає «рушійної сили», а у Мао були хунвейбіни».
Я часто згадував потім його слова, коли все почало «сипатися», та й пізніше. Згадую їх і зараз.
«Рушійною силою», яка привела «Слуг народу» до влади, була «тінь» – позалегальний сектор усіх складових суспільно-політичного життя країни. Живильним середовищем «тіні» є уникнення формалізації/легалізації своєї діяльності та вибірковість у застосуванні законів щодо себе: усе разом – простір корупції. Тому, коли влада зараз починає декларувати боротьбу з «тінню» – контрабандою, корупцією, олігархами, хабарами тощо – я уважно придивляюся до поведінки та настроїв її «рушійної сили».
Вибірковість «а мені минеться» – це геній «тіні», ідеал її інституційної координації та концентрований сенс прагнень і очікувань. Вона стала консолідуючим маркером «свій-чужий» при формуванні «рушійної сили» «Слуг народу». Тому, спроба зазначеної вище боротьби влади закінчиться або розпадом її «рушійної сили», при переході від вибірковості до універсалізму дії законів, або ж до посилення «внутрішньовидової боротьби» в середині «тіні» за вибірковість щодо себе – добре вже відоме «перекришування».
Впровадження універсалізму в середовищі, яке навіть ментально не сприймає рівність усіх перед законом, суб’єкти якого хизуються винятковістю, мені видається малоймовірним, тому що сам себе з болота зміг витягти лише барон Мюнхаузен: систему змінюють лише позасистемні впливи, які впроваджують нову логіку, з якої формуються нові спонтанні порядки.
Тому, на жаль, на нас очікують невтішні наслідки. Так, вибірковий і позазаконний «наїзд» влади на «великих контрабандистів» ментально зрозумілий переважній масі представників «тіні», навіть близький їй – мене ж це не стосується. Але все залежить від того, як широко влада розтлумачить поняття «великий», а згодом і «контрабандист».
Мене цікавить, коли «тіньовики», що складають основу «рушійної сили» «Слуг народу», почнуть задавати собі питання: «А чим «великий контрабандист» перед законом, як його інтерпретує влада, відрізняється від автослюсаря, що у себе в гаражі рихтує іномарки, чи таксиста без ліцензії, чи шабашника на будівництві котеджів «великих контрабандистів» тощо?» Що тоді стане з «рушійною силою», що привела «Слуг народу» до влади?
Щоб відповісти на це запитання я знову пригадую уроки «Історії КПРС», пригадую долю робітників і селян, які століття тому повірили більшовикам і стали рушійною силою революції.
Починаючи з 2019 року, своєму товаришу, який часом запитував у мене, що ж відбувається?, я відповідав лаконічною фразою, яка у нас перетворилась на семантичний, а згодом і когнітивний мем: «Середній клас заплатить за все». І аналогія з селянами та робітниками вікової минувшини не випадкова, бо середній клас України теж є суть «тіні», якщо не безпосередньо, то опосередковано, бо в своїх транзакціях постійно контактує з «тінню». Тож – має платити за все і за всіх. І так триватиме доти, доки «рушійна сила», і середній клас зокрема, не відчує, зрозуміє, порахує, що життя в універсальній системі дії законів є більш рентабельним і, до того ж, більш пристойним і менш психологічно виснажливим.
P.S.
До речі, мій товариш, який є типовим представником середнього класу, абсолютно «світлої» його складової, з певного часу мені більше не задає питань щодо того «Що ж відбувається?» Ми більше говоримо про книги, наукові відкриття, про історію: нещодавно обговорювали історичну долю хунвейбінів як перспективу всіх «рушійних сил» революцій.
P.P.S.
Добре усвідомлюю історичний контекст, в якому нині перебуває Україна. Колись давно я написав таке: «У світову мережу, і вже давно, впровадився кремлевірус. І поки він там гулятиме, світ буде колотити». Кремль веде проти світу потужну і нову інформаційну війну, метою якої є дезорієнтація цивілізації.
Ще на початку агресії проти України, я назвав таку війну «війною Антихриста», яка стала в ряд з «війною Ареса» (ресурсів) та «війною Афіни» (технологій). Ця нова війна – це війна за злам морального світу людини, за спотворення її світогляду. В такій війні захоплюють не стільки ресурси чи території, скільки узурпують приватний простір людини, захоплюють суверенітет над її особистим життям та волею до ухвалювання рішень.
Тому, усі наші кроки в країні, чого б вони не стосувалися, ми повинні координувати до однієї мети – Перемоги над агресором.
Валентин Ткач
