Крим це військова база Росії з ядерними субмаринами і стратегічною авіацією. Формальна приналежність до України була тільки ширмою. Пролонгація присутності ВМФ РФ до 2017 року і невпевненість щодо наступної пролонгації — це і є реальна причина анексії Криму Росією.
Події Майдану показали Кремлю, що ніякого продовження «співробітництва» не буде, і РФ зробила крок на випередження.
Тому слова президента Зеленського на форумі «Час Криму», організованому кримськими татарами, про те, що він все зробить для повернення Криму в лоно України — це просто красиві слова. Слова, написані сценаристами-технологами напередодні місцевих виборів, аби з «насєлєнія» під назвою «какая разніца» вибити максимум голосів.
Адже і сам Зеленський прекрасно розуміє, що це завдання є таким, яке не можна виконати. Росія Крим не віддасть. Принаймні в найближчому майбутньому.
Зеленському і його команді слід думати не про Крим і навіть не про окупований Донбас. Йому слід думати про решту України, яка за 6 років війни, зуміла об’єднатися навколо національних цінностей, які дуже легко втратити, нехтуючи своєю армією, своєю церквою, своєю мовою, спецслужбами та ЗМІ, які так і не стали справді національними, українськими!
Помиляються ті, хто ілюзорно вважає, що вже нічого неможливо повернути назад. Можливо все!
І те, що наразі відбувається, — десакралізація Майдану, повернення ригів, суди над патріотами, загравання з ЄС і путіним, намагання демонтувати мовне законодавство, відведення військ і відміна люстрації, — це є, на жаль, повернення України в її звичний для Кремля стан — повний і безперечний контроль.
І не треба знову ділити українців на 73/25, адже якби не помилки попередника, то ніхто б не обрав наступника.
Нині треба об’єднуватися не навколо конкретної, доволі суперечливої політичної фігури, а навколо руху, який вилущить для нації нового лідера. Особисто мені подобається «Рух опору капітуляції». Хоча ми можемо створити будь-який інший потужний рух.
Євген Рибчинський
