Мав змогу послухати звернення до всіх громадян України Людини-в-Білій-Балаклаві з YouTube. Таємничий чоловік на відео звертається до різних категорій людей, а також до окремих персоналій і закликає 18 листопада зібратися на Михайлівській площі в Києві.
Захід передбачає «молебень за загиблих на Сході України, Героїв Небесної Сотні, їх матерів, дружин, дітей та рідних, молитва за порятунок України і народу», а також «Велике народне віче».
Ось перелік політичних сил, що їх організатори заходу не хочуть бачити на Михайлівській площі:
– Блок Петра Порошенка «Солідарність»;
– Політична партія «Відродження»;
– Політична партія «Воля народу»;
– Політична партія «За життя»;
– Радикальна партія Олега Ляшка;
– «Народний фронт»;
– Політична партія «Наші»;
– Опозиційний блок;
– Політична партія «Основа»;
– Об‘єднання «Самопоміч»;
– Політична партія «Укроп»;
– Політична партія «Батьківщина» (Блок Юлії Тимошенко).
Учасники «великого народного віча» мають намір:
– висловити недовіру та оголосити імпічмент Президенту, розпустити Верховну Раду та Кабінет Міністрів;
– проголосити народні збори (Віче) вищим органом влади;
– обговорити та погодити першочергові питання та… реалізацію прийнятих народом рішень.
Людина-в-Білій-Балаклаві справляє враження особи україноцентричної, енергійної і здатної до рішучих дій. Із того, що виголошувалося понад дві години, багато що нагадує емоційні заклики, попередження, наміри та наслідки можливих дій.
Організатор чи організатори, окрім молебню та віча, свідомі того, що віче може перерости у повстання, хоча люди виходять на Михайлівську площу «поки що» без зброї і що можливі зіткнення з правоохоронними органами та тітушками, наслідки яких можуть бути як позитивними, так і негативними.
З усього сказаного можна зробити висновок, що, за великим рахунком, запланований на 18 листопада захід є спробою чергового Майдану, причому подібного до Майдану 2013-2014 року. І це є ахіллесовою п’ятою заходу.
Біда українських «революцій, бунтів і повстань» (В. Симоненко) завжди полягала й полягає у їхній стихійності та неорганізованості. Йдеться не стільки про суто операційно-тактичну підготовку, скільки про стратегічні аспекти — яку мету переслідує захід на тривалу історичну перспективу, які системні зміни передбачено, як їх буде здійснено, який спосіб урядування буде вибрано і т.ін.
З того, що оприлюднено, випливає — організатор чи організатори заходу з перспективою переростання молебеня й віча у повстання, поділяючи ідеї М. Саакашвілі та Руху Нових Сил, не мають навіть сімдесятиденного плану і, очевидно, будуть задоволені лише усуненням від влади чинного Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів разом з переліченими вище партіями.
Що і як робити далі, яку Україну будувати і де ця Україна має бути у віддаленій перспективі, — про це в ініціатора чи ініціаторів повстання немає навіть рожевого уявлення. А це означає, що на якомусь етапі повстанців осідлають ті, хто мають свої наміри й плани щодо майбутнього України і хто на спинах повстанців в‘їдуть на владний олімп. І знову буде — хотіли, як краще, а виходить, як завжди.
Людина-в-Білій-Балаклаві запевняє нас, що не має владних амбіцій і що лише хоче добра Україні й українському народові. Упереміш із пафосними заявами такого змісту, правда, ми чуємо й нотки диктаторські, коли таємничий мовець озвучує те, що особисто він буде чи не буде толерувати.
Оця суперечливість Людини-в-Білій-Балаклаві якраз і насторожує: маємо перед собою особистість загалом пасіонарну, але не вельми освічену і — що навіть важливіше — позбавлену житейської мудрості.
Мені імпонують деякі оцінки, що їх Людина-в-Білій-Балаклаві дає певним громадсько-політичним силам та їхнім лідерам. Разом з тим, мене насторожують явно завищені оцінки явищ і особистостей, суть яких проявилася виразно неконструктивно, але чоловік упевнено заявляє про свою прихильність до них чи про свою безапеляційну підтримку.
Я не знаю і, на відміну від інших, не маю жодного уявлення, хто є ця Людина-в-Білій-Балаклаві. Очевидно, з часом ми про це довідаємося. З огляду на це, не хотілося б висловлювати поради, як людям варто було б поставитися до ініціативи цієї особи. Напевно, мають рацію ті, хто вважають вихід на Михайлівську площу особистою справою і відповідальністю кожного окремо взятого українця.
***
Я ж нагадую, що Україна потребує системних змін, які можливо реалізувати через українізацію, відродження національних традицій та звичаїв, об‘єднання зусиль українського суспільства з потенціалом світового українства і т.ін.
Для реалізації цих ідей не потрібно влаштовувати революції й повстання – за доброї організації й сприятливих обставин ці ідеї можна втілити через відповідні громадські рухи, які будуть об‘єднані громадсько-політичним рухом чи фронтом системних змін. Але українське суспільство, на жаль, до цього ще не готове — як за рівнем національної свідомості, так і громадянської зрілості/відповідальності.
Володимир Іваненко,
Український Університет
Міжнародна Фундація Лідерства
