«Друзі, раді вам повідомити…» – ось уже кілька днів захлинається на FM-радіо, пхається у всі інтернет-шпарини видавництво «Брайт Букс». Що ж то за алярм, що то за «нова радість стала, яка не бувала»?
Виявляється, афішують новину про вихід у світ спогадів Володимира Горбуліна, якими одразу ж і починає молодцювато торгувати інтернет-книгарня названого видавництва.
І все було б добре, якби не «але».
«Гук» про небачену подію, власне, оте припрошування-розхвалювання, виголошується по-нашому, людською мовою, але за обгорткою замість доброї «цукерки» – щось на кшталт дохлого «мішки на сєвєрє».
… «Книга Владимира Горбулина «Мой путь в зазеркалье» содержит уникальный материал его личного общения со всеми президентами Украины и первыми лицами целого ряда государств…».
Питається: для кого цей «унікальний матєріал» колишнього багаторічного секретаря Ради національної безпеки і оборони України, виданий в Україні і розрахований тут реалізовуватися?!
Невже для українців?
Якщо так, то хіба автор разом з отим гіперактивним видавництвом не розуміє, не усвідомлює, що ця книжка, це «Зазеркалье» – то таки відверта зневага до титульної нації. Чому для українців і про Україну український політик пише російською?!!
Багатьом свідомим українцям буде просто ніяково брати до рук се чужомовне писання, що наче викличне «чолом!» московському загарбнику?
В таке словесне «зєркало» не те, що задивлятися – його багато хто сахатиметься.
Це дуже вже нагадує недавній несусвітній лемент довкола телесеріалу «У неділю рано зілля копала». Його також афішували та розхвалювали по-нашому, а дійшла справа до трансляції – герої фільму раптом «заштокалі» і «закакалі» на «общєдоступном».
За кого ви нас маєте, дядьки отечества чужого?
Ті, хто все ще солодко живе в чужому задзеркаллі, хто на людях каже, що «копає», а насправді – риє, підкопує та «потчуєт» нас отруйним зіллям.
Леонід Ісаченко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
