На WAS вийшов новий кльовий ролик, цього разу про Дональда Трампа і там поміж іншого звучить інформація, що викладач з маркетингу у Вортонській школі бізнесу згадував його як найгіршого студента. Наче і нічого такого, але ж бляха, викладач з маркетингу, 1968-й рік…
Яка ж все-таки прірва між нашими світами. В України маркетинг як явище оформився лише у кінці 2000-х, 20 років тому. Наздогнати західні країни за рівнем системності і сучасності освіти ми, вочевидь, ще не скоро зможемо.
І ще вражає відношення багатіїв до своїх дітей, мажорів, золотої молоді. Практично усі з них, навіть найнерозторопніші, отримували якісну освіту та виховання, брали участь в університетських спортивних змагання і розвивались як особистості. Щоб мати шанс отримати батьківські спадки і брати участь в управлінні країною та політиці.
Це стосується родин Трампів, Кеннеді, Бушів та ін. Кожен з дітей у цих багатих і впливових родинах вже народився із срібною ложечкою в роті, але кожен докладав величезних особистих зусиль, аби реалізуватись як політик і громадський діяч, і залишити слід в історії своєї країни як мінімум. А не просто жити безтурботно в успадкованих розкошах та купувати дорогі автівки і літати на курорти у персональних джетах.
Цього дуже бракує в Україні — усвідомленого ставлення до майбутнього дітей наших, так би мовити, еліт. І амбітності самих тих дітей. Щоб вони виглядали не як люди, котрі виграли в народжувальну лотерею і народились в сім’ї мільйонерів, а реальні продовжувачі заробленого і зробленого їхніми батьками. Щоб вони розглядали Україну як країну для майбутнього своїх дітей і онуків, які хай хоч і будуть починати свої кар’єри одразу на рівні пент-хаузів соціального ліфта, але тут. Щоб Україна була не просто ресурсною країною, де можна назгрібати грошей, але жити в Лондоні.
Володимир Гевко
