Перечитував філософські роботи француза-просвітителя Дені Дідро. А на фото, звісно, не Дені Дідро, а гуру політології США Радник з національної безпеки Президента Джиммі Картера Збігнев Бжезинський. Що між ними спільного? Їх уже немає поміж живих. Один помер кілька століть тому, інший — у 2017 році.
Так ось, читаючи Дені Дідро і слухаючи старий виступ Бжезінського в Конгресі США (здається 2014 рік), я упіймав себе на думці: а ми — ті, що живемо ще, спостерігаємо і думаємо прямо зараз, можемо бути значно розумнішими за визнаних геніїв. Розумнішими нас робить історичний досвід, якого просто не могли мати ні Дені Дідро, ні Збігнев Бжезинський.
Це стосується і завищених надій на масове Просвітництво і це стосується бачення Бжезинським майбутнього України. Саме він першим окреслив публічно ті самі червоні лінії, якими керується команда Байдена: давати зброї Україні рівно стільки, щоб українці могли оборонятися від Росії, але не перемогти Росію.
З точки зору 2014 року Бжезинський мав рацію: в його уяві Україна ментально розділена на дві частини: одна східна, православна завжди (?) тяжітиме до Росії, інша західна, більш європеїзована — до ЄС і НАТО.
Йому б побачити сьогоднішні результати опитування українців і щодо НАТО, і щодо ЄС: нижче 77% (а влітку 2023 було й 85%) доля симпатиків до цих структур не опускається. Йому би побувати в сьогоднішньому Харкові чи Дніпрі. Доля противників вступу до НАТО і ЄС коливається в межах 5%. Тобто немає цивілізаційної розділенності України, і голосування на президентських виборах в 2019 році це красномовно показало.
Те, на чому добре грали політтехнологи Януковича і про що твердили пост-радянські політологи США, випарувалося. Виявляється (гірка іронія) уроки історії куди краще засвоюються під зливою ворожих ракет і бомб, аніж в тісних нудних шкільних класах.
Те ж саме з політикою збереження російсько-советського монстра. Ну, от вписаний він у геополітичні стереотипи західних політологів і викинути вони цей стереотип не можуть з голови. А викинути доведеться! Життя куди складніше і непередбачуваніше, аніж будь-яка геополітична концепція.
Суха теорія повсюдно, бо тільки дерево життя віками зеленіє. Це ж стосується і практики. Бжезинський: дамо зброї настільки, щоб змогли лише оборонятися…
Дамо-не дамо…
Така собі зверхня небожительська філософія Олімпу. Ну, застопорив Байден прямо зараз зброю для Ізраїля, намагаючись набрати балів у своїх виборців-мусульман і задобрити саудитів, турків, єгиптян. І що? Ізраїль махнув рукою і попри намальовані у Вашингтоні червоні лінії, рушив на останнє кубло хамасівців — місто Рафіак.
Те ж саме буде і з Україною, яку вже європейці фінансують з тим, щоб Україна на своїх заводах могла виробляти сучасну наступальну зброю і могла трощити імперського монстра, з якого, як у музеї, здмухують порохняву догматики американської політичної науки. І розтрощимо. Бо для ізраїльтян і українців їхня війна, існування їхніх націй — це не частина великої шахової гри (за Бжезинським), а питання виживання.
Віктор Лешик
