Добровільна відставка Авакова — це знак. І досить тривожний. Такі політичні гладіатори не йдуть просто так із арени. Йдуть для маневру за лаштунки, щоби піднятися над ареною. Він дещо знає більше, ніж ми, ще більше вгадує, передчуває… Що будуть бої не «на публіку», які він розганяти задля нікчемного цеЗЕря не хоче.
Радше — очолити…
Бої будуть. Спекотне українське літо перейде у гарячу осінь, можливо — в червоний сніг. Пасіонарії не терпітимуть чергової ганебної здачі України, а підбадьорені безвладдям колаборанти не здаватимуть позиції.
Гайдамаччина, Коліївшина, Майданщина, згадаймо, спалахують із іскри. Можливо, з нових «польових» командирів народиться новий лідер із новим політичним проектом. Претенденти не стільки слабкі, як обачні, терплячі в очікуванні пробиття урочного часу.
Арена і трибуни мають дозріти.
І ось Аваков дає перший знак, перший гонг…
Мирослав Дочинець
