Просто задайте собі це питання, чому Ломаченко мав бути не ватником? Може, у 90-х, коли Василь формувався як особистість, він читав українські книжки? Навряд. Цікаві книжки в 90-х були виключно російською.
Українською можна було знайти хіба що гуморески Павла Глазового.
Може, молодий Вася виховувався на українських піснях? Теж навряд. Не знаю притомної людини, яка б тверезою слухала Ірину Білик, Наталю Могилевську чи Олександра Пономарьова.
А може кінематограф? Великий український кінематограф! «Земля» Довженка або «Тіні забутих предків» Параджанова? Хоча, де молодий боксер і де Параджанов?
Вася був нормальним пацаном із 90-х.
КВН Маслякова, Іванушкі інтернешнл, Іронія судьби, Брат-2, Цой, Наутілус, Дом-2 і Лєна Бєркова.
В його рідному Білгороді-Дністровському, на Одещині, розмовляти українською майже напевне вважалося бути отстойним лохом. Тому Вася виріс, а його офіційний сайт ведеться двома мовами. Англійською і… правильно! Російською.
У пацанів із нульових теж було мало шансів не стати ватниками. Шанс з’явився у тих, хто ходив у школу в 10-х. Джамала, Онука, Бажан, Андрухович, Хайтарма, Захар Беркут, Аеропорт. На радіо українські треки замість російських. В книгарнях українські книжки дешевші за російські. Українська – мова продвинутої молоді і звучить в коворкінгах, на конференціях, в ґіпстерських кав’ярнях. Російська, здебільшого, – мова пивних кіосків та старшого покоління.
Згортання українізації автоматично означає зростання «ватності». Якщо зараз не захистити Закон Про мову і культурні здобутки останніх років — нашу країну знову будуть представляти у світі різні ватні усіки і васіки.
Сергій Марченко, «Redtram»
Слышь, ты, рагуль…а где это у нас гипстерские кофейни?