Олександр Усик учора пізнім вечором в столиці Латвії бився в боксерських рукавицях білого кольору. Переможні, червоні, він подарував напередодні митрополиту Онуфрію…
Дехто поспіхом потрактував те як намагання відбілитися, очиститись…
Проте і Різдво давно минуло, і ополонки від Водохреща позамерзали, та й хіба увійдеш двічі в одну річку?!
У Ризі було «гаряче».
Півфінальний бій World Boxing Super Serie між латвійцем Майрісом Брієдісом та Олександром Усиком став захопливим видовищем.
Усик переміг!
Але важко і вимучено.
Його перемога нині не була беззаперечною і цілковитою, як ми звикли досі. Квітка його боксерського таланту ще приваблює та пахне, але з неї ніби кілька пелюсток хтось висмикнув…
Фінал цього супербою, коли Олександр Усик докивав кулаками і заговорив у чині переможця в мікрофон до багатотисячної латвійської публіки – просто вбив наповал.
Українець розкуто і голосно на чистам русскам язикє повідомив рижанам і гостям, що вони мають «достойнава сина сваєво народа».
Латвійці ту сентенцію від «рускогаварящево» сина українського народу підняли на глум і свист. А в Україні тисячі заскочених під телевізорами шанувальників боксера Усика лиш очманіло кліпали очима й тихо плакали…
Хто – з радості, а хтось – від відчаю.
Леонід Ісаченко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
Льонь… Годиться!!!