Як грім серед ясного неба прозвучала заява про створення футбольної Cупер-Ліги: нового турніру, який перевертає все з ніг на голову. 6 англійських клубів та по 3 команди з Італії та Іспанії обрали… гроші. Дуже великі гроші. Мова йде про $6 млрд. Їх виділить американський банк JP Morgan. Плюс права на трансляції, реклама тощо… Лише «вступні» для учасників турніру — 200-300 млн євро!
За ці суми ТОП-клуби продають душу футболу.
Так вважає багато оглядачів, спеціалістів та фанатів.
Сьогодні всі англійські (і не тільки) газети вийшли зі словами обурення на перших шпальтах. 
«Ганьба», «Викрадення нашого спорту», «Найбільше викрадення Гри в історії», — буквально волають ЗМІ.
УЄФА та ФІФА висловилися не менш жорстко: всі команди, що беруть участь в Супер-Лізі, будуть виключені як з національних чемпіонатів, так і з єврокубків. І це ще не все. Гравці цих клубів не матимуть права виступати в складі національних збірних. І це — напередодні Євро. І все через жадібність і жагу до грошей найбагатших клубів світу…
Але президент «Реалу» Флорентіно Перес («локомотив» та перший президент Супер-Ліги) каже, що таким кроком клуби намагаються врятувати… не лише себе, а футбол.
Прокоментували «революцію» не лише люди від спорту. Прем‘єр-міністр Джонсон назвав такі плани — шкідливими для футболу, а Макрон привітав французькі клуби, які відмовилися брати участь в турнірі (німецькі також).
Початкова реакція дуже негативна, але інформації дуже мало і залишається багато питань щодо розвитку ситуації. Чи підуть 12 ТОП-клубів на «революцію»? Чи шукатимуть компроміс? Або відмовлять від ідеї? Побачимо, але перші коментарі говорять про те, що ні тренери команд, ні гравці не були включені в процес та шоковані новинами. Не говорячи вже про фанатів. А гра — саме для них. І про це, здається, ніхто не думав.
В цій ситуації я згадав свої улюблені слова сера Боба Робсона. Їх варто перечитати босам клубів, що продають душу гри, яка має сотні мільйонів фанатів в усьому світі:
«Що таке футбольний клуб? Це зовсім не будівлі, не рада директорів і не люди, яким платять за те, щоб вони представляли клуб. Це не телевізійні контракти, клаусули, відділи маркетингу або ВІП-ложі… Це — шум, пристрасть, почуття приналежності і гордість за своє місто. Це коли маленький хлопчик, міцно стискаючи руку батька, вперше піднімається сходинками стадіону, зачаровано видивляючись на священний газон і мимоволі закохуючись у все це раз і назавжди».
Олександр Ломако
