Справедливість? Ні, не чули. Солідарність? Ніт. Давно казав: у цьому світі кожен сам за себе і за свої власні інтереси та кишені. І підтримують нас постільки, поскільки це поки що вигідно. От вам свіженький приклад, як усе влашовано. Не про політику. Позавчора збірна України з футболу грала вирішальний матч зі збірною Італії. На кону була путівка у фінальну частину Чемпіонату Європи 2024 року.
Українцям потрібна була лише перемога. Но… Не сталося. Сталася лише нічія, яка вивела у фінал Італію. Здавалося б, що тут такого? Але…
Звернемо увагу на ключовий момент у грі, коли за рахунку 0:0 за дві хвилини до закінчення компенсованого часу Крістанте зрізав у своєму штрафному майданчику Мудрика. Абсолютно чистий пенальті, з чим погоджуютья й експерти. Його ще, правда, треба було забити, але якби це сталося, з ймовірністю 99% чинні чемпіони Європи пролетіли б повз фінальну частину Євро-2024, куди замість них поїхали б укураїнці.
Але головний арбітр матчу пенальті не поставив. А судді, які сиділи на перегляді VAR промовчали і, судячи з усього, навіть не перевіряли той епізод на предмет пенальті. Проте навіть капітан італійців голкіпер Донарумма на післяматчевій прес-конференції погодився з тим, що пенальті був.
Звісно, якби українці забили й італійці програли, він казав би щось інше, а коли матч закінчився на твою користь і вже нічого не зміниться – легко бути шляхетним. Проте слова були і їх історією зафіксовано. А ми згадуємо інші слова — скандальні — президента Союза европейських футбольних асоціацій (УЄФА) Александра Чеферіна про те, що якщо Італія не потрапить на Євро, то це буде катастрофа. Слова головного європейського футбольного чиновника ніяк інакше як інструкцією до виконання, в тому числі арбітрами, сприйняти важко.
Ні, Чеферін зовсім Україні не ворог. Просто життя таке. Одна з провідних збірних світу і чинний чемпіон Європи у фінальній частині принесе УЄФА набагато більше грошей від продажу квитків на її матчі, рекламу, права на телетрансляції тощо, ніж Україна. Як кажуть – нічого особистого, лише бізнес. Україні ще дадуть шанс потрапити у фінал через плей-офф Ліги конференцій. А у Італії такого шансу не було б.
Звісно, це моя особиста думка як уболівальника збірної України, а отже людини зацікавленої, але вважаю: якби Україна була в ранзі італійців, чемпіоном і все таке, складена з зірок європейського масштабу, футболки яких розпродаються, мов гарячі пиріжки – суддя б той пенальті поставив без вагань.
Справедливість? Де ви її бачили?
Мораль всього цього? Не на справедливість треба сподіватися, а самим ставати сильними. Тоді з нами рахуватимуться і нас цінуватимуть. І це не зовсім про футбол. Вірніше — зовсім не про футбол.
Павло Бондаренко
