От уже ж є поміж нас, українців, диво-майстри прошмигнути між крапель! Щоб і нашим, і вашим,.. щоб і вовки ситі, і вівці цілі,.. щоб умерти – і дивитися,.. щоб, як казав світлої пам’яті Іван Плющ, «упихнуть невпихуєме».
Один із них – Олександр Усик, великий боксер і чемпіон.
Ось уже кілька днів інтернетом «гуляє» дражливе відео. В тому приватному «кіні», відзнятому в Британії, наш всесвітньо відомий боксер і просто український мачо висловлює напередодні чемпіонського двобою Джошуа-Повєткін щирі слова підтримки… ні, не англійцеві, а руському «вітязю».
Ніби й нема у нас війни, і наш Крим та частину Сходу в України «іхтамнєти» загарбницьки не «віджали», ніби не гинуть щодня на фронті наші воїни, аби той-таки Усик міг жити і посувати свою боксерську кар’єру, збільшуючи і колекцію нагород, і власні банківські рахунки.
Якась «факіріада», їй-бо, із тим Усиком: то наш «боксер-козак» з українським прапором на ринг виходить і гопака танцює, то боксерські рукавиці московському митрополиту Онуфрію, ледь не колінкуючи, у дар підносить, а то тепер і руського «витязя» мало не до серденька тисне…
І все у нього назагал логічно, все до шмиги! Ніби так і має бути. Але де ж він справдешній, цей наш незаперечний чемпіон, наш «штірліц» у боксерських трусах?
Годі знайти відповідь!
І не намагайтесь!
То те саме, що дивитись на сонце і пробувати щось розгледіти.
Бо навіть тоді, коли після прямого правого Ентоні Джошуа, мов сніп підкошений, руський вітязь прошарував своєю важкою дупою британський настил рингу і п’яно путався в канатах, ніби муха в павутинні, навіть тоді Олександр Усик, упійманий у кадр, лише загадково посміхався, хоча напередодні рвав на грудях камізельку: «Саша, — звертався до Повєткіна, — ми с тобой! Пусть всьо у тебя получицца!».
От, воно і «получілось».
Дай, Бог, щоб так «получілось» і з тими, кому Усик рукавиці дарував…
Леонід Ісаченко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
