От уже ж є поміж нас, українців, диво-майстри прошмигнути між крапель! Щоб і нашим, і вашим,.. щоб і вовки ситі, і вівці цілі,.. щоб умерти – і дивитися,.. щоб, як казав світлої пам’яті Іван Плющ, «упихнуть невпихуєме».
При самісіньких початках чоловік, що мріє збудувати хату. Це ще зовсім квола і мала людина, може, дитя. Немає в неї нічого – лише, як свічка, мрія. Знати б, хто запалив свічку і чому вона не гасне на вітрі в лиху годину?