Культура

Сталеві батальйони

Ніщо так не напружує у чудовому Амстердамі, як власники коліс. Я не про тих, котрі у кофе-шопах, а у кого ці колеса металеві.

Вони тут скрізь!
Дорогу іноді — якщо люд масово їде на роботу — перейти важче, ніж в Тегерані…

Бо дорога тут розділена на три умовні частини: для автомобілів, велосипедів і пішоходів. Остання ж часто буває перекрита: то ремонт, то якісь конструкції, то, прости господи, — велосипеди стоять.

Що робить у такій ситуації? Моя порада — сміливо кидайтеся під машину! Бо водії тут повільні, приємні, дуже френдлі, зашугані роверистами — і постійно тиснуть на гальмо. Останні ж навіть на переході зіб`ють і не дзеленькнуть.

Одного разу я необачно став на велодоріжку — тут вже моя вина, каюся — а по ній мчав чувак на велосипеді з великим багажником і надписом «Uber. Food».

— Айм сорі, — примирливо сказав я.
— Бл…дь! Долб…б, крєтін! Х..й в красной курткє, с…ка! — нєчєловєческім голосом відповів він.

Що у перекладі, мабуть, значило: «Туристи і люди, будьте взаємно ввічливими!».

Юрій Патиківський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.