Ніщо так не напружує у чудовому Амстердамі, як власники коліс. Я не про тих, котрі у кофе-шопах, а у кого ці колеса металеві.
Вони тут скрізь!
Дорогу іноді — якщо люд масово їде на роботу — перейти важче, ніж в Тегерані…
Бо дорога тут розділена на три умовні частини: для автомобілів, велосипедів і пішоходів. Остання ж часто буває перекрита: то ремонт, то якісь конструкції, то, прости господи, — велосипеди стоять.
Що робить у такій ситуації? Моя порада — сміливо кидайтеся під машину! Бо водії тут повільні, приємні, дуже френдлі, зашугані роверистами — і постійно тиснуть на гальмо. Останні ж навіть на переході зіб`ють і не дзеленькнуть.
Одного разу я необачно став на велодоріжку — тут вже моя вина, каюся — а по ній мчав чувак на велосипеді з великим багажником і надписом «Uber. Food».
— Айм сорі, — примирливо сказав я.
— Бл…дь! Долб…б, крєтін! Х..й в красной курткє, с…ка! — нєчєловєческім голосом відповів він.
Що у перекладі, мабуть, значило: «Туристи і люди, будьте взаємно ввічливими!».
Юрій Патиківський
