Сьогодні померла Валентина Шевченко… Українські медіа і Дмитро Разумков у парламенті з прідиханієм розповідають про смерть «єдиної жінки, яка очолювала президію Верховної Ради УРСР»…
Валентина Шевченко — одна з найбільш реакційних і жорстоких керівників радянської України. У неї була репутація залізного чобота щодо діячів культури, акторів, гнобителя усякого вільнодумства і дисидентства.
Колись на початку 80-х Валентина Шевченко під час розмови сказала Івану Миколайчуку: «Ви помиляєтесь, якщо думаєте, що ми не бачимо націоналістичних підтекстів «Вавилону ХХ» і всього вашого поетичного кіно. Буде відповідальність, запам’ятайте мої слова. Не довго лишилось».
Миколайчук приїхав до нас додому і розповів про цю розмову моїй мамі того дня, як вона повернулась з 4-годинного допиту в КГБ перед прем’єрою своєї моновистави «Маруся Чурай» у 1982 році. Звинувачення тоді стосувались організації «націоналістичного шабаша» і «неправильно розставлених акцентів у творі Ліни Костенко».
Валентина Шевченко і в цій історії, і в інших, була одним з decision makers і одним із найвпливовіших «катків» радянського «бульдозера», який зачищав українську культуру. (Це довга історія, колись напишу про це окремо).
Примусове заганяння киян на першотравневий парад 1986 року, коли північний вітер дув з Прип’яті на Київ і максимально підняв радіаційний фон — це також зокрема відповідальність Валентини Шевченко. Пізніше вона пояснювала, що «такою була вказівка з Москви».
Мені закидають, мовляв, саме В.Шевченко підписала відмову у помилуванні Івана Гончарука, останнього, кого розстріляли за участь в УПА… Пригадуєте, історію про 62-річного пенсіонера, якого п’ять днів судили на Волині за звинуваченнями, за які він вже відсидів свій термін у концтаборі та розстріляли у 1989 році?!
І ось я сьогодні пригадала ці слова до Миколайчука «не довго лишилось». Івану Миколайчуку лишалось жити кілька років. Він згорів від тяжкої хвороби у 1988-му. Фактично нікого з геніїв українського поетичного кіно вже нема.
А Валентина Шевченко помирає у 84 роки в елітній Феофанії і її вшановують українські медіа разом з парламентом…
Містична історія.
Мирослава Барчук
