Жахнувся, усвідомивши яким архетипним є людське мислення, бо прочитав як українка в Польщі запиталася іншої українки: «Ви з Вінниці приїхали? А хіба у Вінниці теж війна?..» Тобто, окремий людський мозок усе ще сприймає війну, як за часів Давньогрецьких полісів: «Афіни напали на Трою», або як у Середньовіччі: «Батий спалив Київ». А Суздаль, що? Залишиться десь збоку? Там триватиме мир?!!
Роzія напала на Україну. Війна тепер усюди. Де той тихенький острів Зміїний? Розбомблено! Де та Київська область, «дачні райони»? Спалено! Де Бердянськ, Крим, Мелітополь і Маріуполь? Побито десятки тисяч людей! Що Харків і Бахмут, Дніпро і Запоріжжя..? Хіба російські ракети не падали на Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Чернівці, Вінницю..?
Люди! Та наша країна палає уся! І поки кожен з нас, не відкриє свою свідомість, зрозумівши що війна ТУТ СКРІЗЬ, поки ми всі не змобілізуємося НАВІТЬ БЕЗ ПОВІСТОК — ми не подолаємо російського ворога, ми не відіб’ємо ворожої навали, як повинні, рятуючи майбутнє своїх дітей, захищаючи від загибелі Європу та весь світ!
Прокиньмося! Наші хати палають. Нас убивають. Чинімо спротив — військовий, мовний, цивілізаційний!
Інстинкт самозбереження, як у курки — поки сусідку ріжуть, мене не чіпатимуть, клюватиму собі зерно далі — з росіянами не спрацьовує. Вони, дай їм волю, повбивають усіх. УСІХ, наголошую, бо «своїх» моzковити вбивають так само легко, як і «чужих». Тому, не ховаймо голови в пісок — долучаймося до оборони Краю!
Верхову пожежу гасять низовою. Корисним є внесок кожного. Тож сьогодні, рухаймо хоч пальцем, але для перемоги над загарбниками!
Володимир Сердюк
