А вот я бил, рєбята, на Москвє-рєкє…

Якось після перемоги Помаранчевої революції поїхав був у Карелію — нести заразу «цвєтних революцій».
Оселився у родині редактора вепської газети Kodima — хлопець був років 30-ти.
І от одного вечора я побачив як цей молодий вепс стриже нігті. І, під наглядом дружини-карелки, кидає їх у піч — загорнутими в газетку.
Для чого?
А шоб не можна було комусь поворожити над «плоттю» — наприклад, якійсь недобрій лопарці (а саамкою була співпрацівниця вепса — у петрозаводському видавництві, та ще й удова — це не жарт). 
 

Ще тоді подумав: ніщо не знищить фіно-угорську віру у woo-doo. Ніяка «нова ера». Не знищить і саму ієрерахію світу woo-doo. Згори — вниз вона виглядає так: саами – вепси – карели – русскоязичниє карели – русскіє (тоже карели). Власне, оці невидимі речі та мова — все, що тепер поєднує 17 фіно-угорських народів світу.

Киянин Орест Ткаченко пояснював мені, що русскіє успадкували у фінів не лише плоть, але й сам мозок. Бо в їхній граматиці — слов’янській! — відображено відмінність «внутрішньої та зовшіньої обсервації» предметів:

(фінська)
puutarhassa — у саду (дивлячись ізсередини)
puutarhalla — у саду (дивлячись ззовні)
(московська)
в саду — у саду (дивлячись ізсередини)
в саде — у саду (дивлячись ззовні)

А відмінювання подвійних слів?
Оооо….

Кожен, хто приїде на Московщину на заробітки (потягом «Львів-Москва») буде легко разоблачон у тому, що він підданий Київського Режиму. Як? Бо скаже вєчєрком за пляшкою заробітчанського пива: «А вот бил я вчєра, рібята, на Москвє-рєкє…»
Стоп!
Русскій не відмінюватиме подвійного слова «москва-рєка». Він скаже: «Бил я вчера на МосквА-рєкє…»

Чому?
Бо так заповідано фінськими мовами і фінськими мізками, успадкованими московським народом.
Отже, коли мій товариш Левусь Дмитро привітав мене з днем фіно-угорських народів, то я написав йому у відповідь, що пяними будуть і русскіє.