Тут лише декотрі фотомиттєвості лекції-презентації в добірному товаристві студентів-журналістів Грінченкового університету і шанованих гостей. Дякуємо нашому колезі-побратимові «грінченкоінформівцеві» Андрієві МИХАЙЛИКУ за ці чудові світлини.
Якось після перемоги Помаранчевої революції поїхав був у Карелію — нести заразу «цвєтних революцій».
Оселився у родині редактора вепської газети Kodima — хлопець був років 30-ти.
І от одного вечора я побачив як цей молодий вепс стриже нігті. І, під наглядом дружини-карелки, кидає їх у піч — загорнутими в газетку.
Для чого?
А шоб не можна було комусь поворожити над «плоттю» — наприклад, якійсь недобрій лопарці (а саамкою була співпрацівниця вепса — у петрозаводському видавництві, та ще й удова — це не жарт).
Continue reading
Я не маю чіткого уявлення про медичну реформу.
Бо не вчитувався в закон, але знаю, що гірше, ніж зараз, вже бути не може!
І коли вирішувати — чи підтримувати реформу? — то для мене, на вибір, є дві позиції — видатного (не побоюсь цього слова!) лікаря-гематолога, завідуючого поліклінікою Чернігівського «чорнобильського центру» Івана Осадціва і народного депутата від «Батьківщини», фельдшера Валерія Дубіля.
Continue reading
Згадалась одна телепередача десь із 1990 року.
У Львові гастролює поет Позаяк (хто не знає цього творця — далі не читайте), декламує свої знамениті алко-поезії.
От тільки публіка не зовсім до теми підібралася — замість андеграунду в залі сидять членкині Союзу Українок, рухівці, інші патріотично настроєні львів’яни — почули, що прибув київський поет і очікували на щось про єдність українців, багатовічну боротьбу…
Continue reading
