Чекала вчора подругу на дитячому майданчику. Ох, як давно я тут не була. Та й тоді, коли Богдан мій був маленьким, дитячих майданчиків уникала через страшенну заросійщеність батьків та діточок. Минуло майже 11 років. І що? Скажете, щось кардинально змінилося?
Досі російськомовні батьки і маленькі російськомовні діти… Здебільшого. Так шкода цих гарнюніх, веселих хлопчиків та дівчаток, які не розуміють чия мова лунає з їхніх дитячих вуст. Та й мами їхні також цього не розуміють чи не хочуть розуміти?
Ніяк не второпаю чому молоді люди, яким не треба скаржитися на свої щелепи, як це робить часом старше покоління, не можуть налаштуватися й досі на український лад заради майбутнього тих, кому вони самі вже дали життя.
Тетяна Череп-Пероганич
