В мене був товариш, а в нього сусідом був Петро Симоненко, лідер КПУ… Це десь в бік Житомирської траси, якщо не помиляюся. Якось він вийшов надвір, в шортах хакі, і каже мені: фонтан засорілся чьота, перєстал работать. Я вже теж тоді був депутатом, і ми часто зустрічалися в залі, і навіть віталися… Але я, саме на той момент, був якось крєпко випивши, і чомусь мене це сильно завело. Буває така, знаєте, злобна меланхолія… Коли нема себе куди діть… Коли пʼєш, пʼєш, а воно тільки сцять хочеться, та й всьо…
Кажу, Петро Миколайович, а на*уя вам фонтан? Ви ж комуніст! Це вам шо, Версаль, блядь? Ви ж лідер українських комуністів, а не якийсь людовік шістнадцятий! Ви б ще русалку туди вкинули! З хвостом і цицьками. Аби товариш Сталін дізнався, що у вас дома фонтан, вас би відвезли в НКВД і довго били б головою у стіну, доки б не зізналися, що ви агент Муракамі…
То більше мене туди в гості й не кликали…
Після перемоги треба, аби та наша оновлена Мати з тризубом тримала в другій руці – Петра Симоненка… живого… Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі… З того боку Тарас Григорович, з цього — Симоненко. Хоч воно й обоє на правому березі, але — навпроти. Такий ландшафт, така історія…
Але тільки з 9-ї до 18-ї години. Все по європейському трудовому законодавству. Субота й неділя – вихідний. Крім ленінських суботників…
Віталій Чепинога
