Сумно. Гірко. Скорботно. Мій старший брат… З тобою пов’язані світлі дитячі спогади та емоції. Біла лілія, яку ти приніс із озера… Там вже ніхто не купався і човна не було. Як ти її дістав..?
Ексклюзивний пензлик з білої вовни бабусиної… кози (від безкінечного малювання мій, фабричний, пензлик стерся, а на вулиці віхола, і ти знайшов вихід). Ти вже був на своїх хлібах і пішов купувати нове взуття собі, а повернувся з… ковзанами на білих черевичках… для мене.
Ти мав велике серце, любові якого вистачало на весь рід. І ми тебе любили.
Спочивай спокійно, мій рідний брате! Хай в іншому світі тобі буде краще, ніж у цьому. Всі там будемо, та не разом. «Не буде рук — обнімемось крильми» (цитата класика).
Хто знав мого брата Володимира, згадайте добрим словом.
Наталія Кумайгородська,
на світлині Литовець Володимир Іванович із внуками
