У селі Вікно Заставнівського району на Буковині, коні, як і в старі добрі часи, знову займають почесне місце. Все більше людей заводять їх для підмоги в домашньому господарстві.
Нині, коли ціни на пальне різко стрибнули вгору, кінська тяглова сила стає дедалі більше затребуваною, оскільки є малозатратною.
З відром вівса чи ячменю в опалці та снопом запашного сіна кінь може працювати протягом дня, а це для сільського газди вважається великим благом.
У зв’язку з підвищеним попитом на гриванів ціни на них теж помітно зросли. Люди привозять коней з усіх усюд.
З’явилися в селі навіть німецькі ваговози. Не гребують люди і звичайними віслюками. Популярним у селі стали також гуцульські коні. Хоча не кожному селянинові вони по кишені, бо вартує такий кінь від чотирьох тисяч гривень.
Гуцульського гриваня придбав недавно один із моїх земляків. Своєю покупкою чоловік не натішиться — тварина невибаглива до харчів і напрочуд працьовита. Та має один ґандж – під час спеки полюбляє лягати в болото. Та господар цим не переймається — дозволяє йому насолоджуватися болотяними ваннами.
Вивалявшись у баюрі, кінь дає себе безперешкодно запрягати й береться до роботи. Але перед цим на нього треба вилити кілька відер криничної води, щоби змити від болота.
Шкіра коника після такого дивацького купання стає гладкою і лискучою. Певно, болотяні ванни йдуть гриваневі на користь.
Василь Бабух
