Київська Русь була хрещена неодноразово і за багато років до офіційної дати. Усі без винятку хрещення Київської Русі відбувалися до 1054 року, тобто до поділу християнської церкви на православну і католицьку. До того ж Русь хрестив патріарх, підлеглий Риму. Але Московію це не хвилює. Вона століттями затято знищує усі свідчення історичного значення на цю тему і покриває фальсифікації Івана Калити, Бориса Годунова, Петра Першого, Єкатерини ІІ та інших німців з татарами, які не мали жодного відношення ані до Київської Русі, ані до роду Рюріковичів, єдино руського і легітимного.
За даними Вікіпедії, «День Хрещення Русі — державне свято Росії». Уявляєте, країни, якої на момент хрещення не те, що не існувало, а й у проекті не було. Єдиної країни у цілому світі з правом монополії на успадкування традицій Київської Русі. Росії, яка робила і робить усе можливе, аби стерти будь-яку згадку про Київську Русь. Росії, до якої князь Володимир, на котрого так посилаються росіяни, і сама Русь не мають жодного стосунку! Як жертва немає жодного стосунку до свого кривдника.
Більше того, Київська метрополія мала дуже міцні зв’язки з Римом, центром західного світу. Згідно з Флорентійською унією 1439 го року, що була підписана також і митрополитом Київським і всієї Русі Ісидором, католицька та православна церкви визнали себе рівними. Але попри те, що Митрополит Київський і всієї Русі Ісидор, як і всі інші представники помісних православних церков, Флорентійську унію визнав, московський князь Василій Темний визнавати її відмовився.
Після цього, не маючи на це жодних прав і підстав, ніякої церковної влади, московський князь вигнав патріарха Ісидора, наклав анафему на всіх у київській метрополії та сам висвятив нового патріарха Іону. А вже 1448 го року Москва фактично сама відділилася від Вселенського Собору і проголосила Московську митрополію і «центром православного християнства», а представників Константинополя назвала єретиками. Без жодних на те підстав, Москва сама себе зробила правонаступницею Київської Русі, порушивши при цьому усі можливі закони і правила.
Претензія Москви на віру Київської Русі це все одно, що претензія внука брата чоловіка тітки, внучатого племінника сестри кума свата на спадщину діда, який ще не вмер і наразі не збирається.
Тож хода Московського патріархату вулицями стародавнього Києва це те саме, що хода ординців Батия у 1240 році хрещатим яром. Нічого спільного з Києвом і його хрещенням ні ті, ні інші не мали і не мають, а лише несли і несуть рабство, державне, економічне та духовне. Dixi
Євген Рибчинський
