24 липня – День кончини Максима Тадейовича Рильського. Він відходив довго, болісно і страдницьки. Київським лікарям так і не вдалося встановити діагноз. Нестерпні болі пояснювали радикулітом. Тільки згодом консиліум встановив невиліковну хворобу – злоякісна пухлина підшлункової залози. Але дідусь, мабуть, здогадувався, що вже не підніметься, ще у квітні попросив батька відвезти його помилуватися перелітнім птаством на улюблені «дарницькі» луки в район сіл Позняки, Осокорки, Вишеньки.
Кияни знають ці місця: навіть в 60-роки поруч із нинішнім так званим 2-им шлюзом існував широкий розлив дніпрової затоки. Ми поставили на березі стілець і відійшли: він сидів, курив і мовчав: слухав голоси качок, куликів, гусей, чайок. Жайворонки тріпотіли й дзвеніли в повітрі.
«Я ще не зовсім прочунявся, а все ж вчора їздив з Жоржем і Максимом на дарницькі луки…», — писав 19 та 20 квітня 1964 року Олександру Дейчу та Олександру Борецькому.
Згодом родиною зустрічали в аеропорту з кунцевської лікарні, де проходив останнє обстеження. Авто дозволили підігнати до трапу літака. Вийшов під руку стюардеси, і ми жахнулися: обвислий костюм, змарніле, схудле, виснажене обличчя.
Він не дожив до свого 70-річчя 8 місяців. Але вдома робили все можливе для порятунку — привозили якусь 
знахарку–ворожбитку, Михайло Стельмах через японську амбасаду в Москві діставав чудо-ліки. Не здавався й сам Максим Тадейович, жартував, підбадьорював себе й близьких.
«Щоб хворіти, треба бути дуже здоровою людиною. Цей афоризм особливо ясним стає в умовах лікарні, та ще й клінічної, та ще й зразкової…» (з листа 19 травня 1964 р., Кунцевська лікарня, м. Москва). «На днях я своим врачам сообщил мольеровское (повторенное потом Толстым) изречение: несмотря на то, что его лечили лучшие врачи города, он выздоровел» (з листа від 23 травня 1964р., звідти ж).
В червні, в першій половині липня хвіртка в голосіївську садибу не зачинялася: Україна прощалася зі своїм поетом. А в ніч з 23 на 24 липня я прокинувся від надривного крику птаха з найближчої до спальні вишні. Може сова, а може хтось інший прилетів із лісу попрощатися. Вранці ми дізналися, що господаря не стало.
Максим Рильський
