… Якось неспосподівано для народа помирає брєжнєв. Несподівано, бо всі думали, що він буде жити вічно, як лєнін. Траур. Чотири дні ми зачинилися в гуртожитку і несамовити та зосереджено бухаємо, скорбно проводжаючи генсека в останню путь.
… Міняють кадри, починаються зміни. Всі наївно повірили, що час лицемір’я і брехні минув. Аж тут в Казахстані знову обирають пристарілого кунаєва. Ми питаємо: як же так, партія взяла курс на зміни, омолоджуються кадри, а тут таке?!
Викладач, по-партійному верткий та досвідчений, нам відповів: «Так рєшілі комуністи Казахстана!».
Хоча, зрозуміло, нічого насправді ті комуністи, як і інші деінде, не вирішували. Брехня продовжувалася. Майже як тепер. Змінилися лише прізвища.
Самоаналіз
Чому жити в своє задоволення вважається непристойним? А в чиє ж задоволення тоді я повинен жити? Сусідське? Я хочу вставати вранці тоді, коли хочу, отримуючи від цього задоволення. Я люблю спати. У такий спосіб я ігнорую реальність. Потім роблю вранішню 
пробіжку соцмережами.
Я хочу бачити краєвид з-під капелюха гриба, а не з металопластикового вікна. Мені подобається виходити з дому тоді, коли в під’їзді ще темінь, як у того Малевича в квадраті.
Я не хочу, щоб мені щось заборонялось. Доти, поки мені щось не заборонять, у мене і в думках нема робити це. Хочу волі. Шафу відчинив — що випало, те й одягнув… Чим старшим стаєш, тим нудніше грати в гру «ніколи — ні!», бо практично все переходить у «так». Хоча б один раз. Тому хочу завжди «так».
І ще. Як добре, що є стільки дорогих речей, без яких можна обійтися. Оці всі лексуси, мерседеси, годинники, біткоїни. Можливо, це все дуже посередньо. Можливо… Чи є життя після усвідомлення власної посередності? Є! І воно прекрасне.
Володимир Килинич
