Владика Луцький Михаїл (Зінкевич) розповів, як на нього тиснули Патріарх Філарет і Президент Порошенко, щоб він зняв свою кандидатуру на виборах Предстоятеля…
І що?
Ми в Чернігові знаємо про ці його амбіції, ще коли він перебував на чернігівській кафедрі…
Але в нашій Церкві багато архієреїв, які могли б її очолити — це і львівський Димитрій, і черкаський Іоанн, і рівненський Іларіон… Патріарх Філарет виростив ціле ґроно достойних архієреїв.
Ще владика Михаїл заявив про своє бачення розбудови Церкви. Так це ж чудово! Адже наша українська Церква — не тоталітарна секта і не обрядославне утворення РПЦ, де від думки патріарха Кіріла (читай — ретранслятора Путіна) залежить все і вся, як раніше залежало від імператора, переданого через абсолютно неканонічну особу обер-прокурора синоду.
Ми — інші.
Ми значно ближчі до грецької церковної традиції (от тільки палити люльки за прикладом греків не треба!), ніж московська церква.
Тому і логічне очікування від новообраного предстоятеля, власне, реформ у Церкві. Ні. Перехід на новий стиль мене цікавить найменше. Мене цікавить повернення до української церковної традиції, до того стану, про який говорив учитель нашого Предстоятеля — митрополит рівненський Даниїл (Чокалюк) нам, мирянам: «Це ви — церква!».
Зрештою, і в народі кажуть: «Були б люде — а піп буде!».
Василь Чепурний
