… 26 квітня 1986 року припадав на сонячну і теплу неділю. Юрба чернівецьких студентів, озброївшись магнітолами, горілкою, «шипучкою» для дам, пивом, канапками і вже заздалегідь замаринованим м’ясом для шашликів, «десантом» висадилась на березі озера Валя Кузьмина.
Бісились на озері на всю «катушку». Організували бій катамаранів. За кілька годин наших «боїв» блакитно-зеленкувате, смарагдове й прозоре озеро набуло аристократичних пастельно-глиняних кольорів.
Тим часом зі студентської «галявини» потягло димком і пахощами печеного м’яса. Десь на другій чарці хтось сказав: «Цитьте!», і ми нашорошено прислухались до повідомлення із магнітоли «Океан»: «Увага! Bибух на Чорнобильській АЕС, радіоактивна хмара накрила Фінляндію і Швецію…»
Усі по-домах!
Наступного дня вже у стінах чернівецького університету пошепки ділились трагічною звісткою. І раптом стало відомо, що якась журналістка у газеті «Літературна Україна» заздалегідь застерігала владу про небезпеку, і закликала не вводити в експлуататацію ЧАЕС…
Ми кинулись по бібліотеках шукати той випуск «Літературної України» зі статтею-попередженням невідомої авторки. Прийшов посланець із КДБ і сказав: «Якщо тут, на факультеті, чи у гуртожитку з’явиться ця стаття — прощайтесь з університетом і кар’єрою». Ту статтю тоді прирівнювали до творів Солженіцина, Сахарова, інших загратних дисидентів-антисовєтчиків.
Хто реальний автор опальної статті, котра попереджала і застерігала про катастрофу на ЧАЕС так і не з’ясували… Якби, не наше старше і справжнє українське журналістське співтовариство…
Моя колега Оксана Ровенчак днями розкрила таємницю тієї публікації у «Літературной Газете», яку передрукувала «Літературна Україна» і розповіла про її автора. Це журналістка Любов Ковалевска, на той час киянка, а тепер мешканка Росії. Саме Любов Ковалевська, звичайний журналіст, у своїй статті «Не приватна справа» першою піднялася тоді на рівень планетарного мислення щодо ЧАЕС.
В найприкрішу годину для неї, пише Оксана Ровенчак, їй прийшли на допомогу Олесь Гончар, Борис Олійник, Ліна Костенко та Євген Гуцало. А вже потім передрукувала її статтю і «Літературна Україна»… Перед смертю Олесь Гончар ще встиг прочитати книгу Любові Ковалевської «Чорнобиль ДСП» і написав їй листа, де писав, що, на жаль, наразі не слід чекати належної реакції…
Ростислав Демчук
P.S.
Господа, ни одно российское СМИ НИКОГДА не опубликовало ни одной моей статьи по ядерной проблематике, и “Литературная газета” не имеет ко мне никакого отношения! Я предложила статью газете Союза писателей Украины “Литературная Украина”, в отдел публицистики Виктору Грабовскому. Она была очень большая, сплошные цифры и факты, дискредитирующие атомную энергетику СССР, поэтому реально опубликовать ее могла только “Литературная Украина”, что и было сделано, да и то не сразу… Да, ее публикация сделала честь не только самой газете, но и Союзу писателей Украины, дала возможность и моральное право – с фактами – выразить свой протест коммунистической лжи. Это было начало долгого и трудного пути Украины к свободе и независимости
Любовь Ковалевская
