Їду в одеській маршрутці №146. Людей у салоні мало. Напроти сидять двоє чоловіків, яким на вигляд близько тридцяти років. Розмовляють доволі голосно, а радіо у водія приглушене, тому мені загалом чути, про що йдеться.
Один переважно ставить уточнюючі питання, а інший розповідає про фронт: «… ми получілі пріказ… а сєпари на нас… уже хотєлі отходіть… і тут начінаєт фігачіть пулємьот… ну, і п***ц сєпарам»…
Я цих чоловіків умовно назвав «Цивільний» і «Ветеран».
Потім розмова повільно переходить до більш особистого. І тут Цивільний питає Ветерана: «А ти щяс што вообщє слушаєш»?
– А у мєня в етом планє нічєго і нє ізмєнілось, – відповідає той, – рок, панк, альтернатіва, із старого ето может бить і «КіШ», і «Наів», і «Пургєн», і тот же «Чьорний Обєліск», потом єщьо «Порнофільми» тоже нічьо так.
– О, да ти красавчік ващє, а то я уже от етого всєго чуток отошел.
– Ну как, ето же наше русскоє (!) добро, нєльзя от нєго отходіть, – говорить Ветеран.
– Та да, – погоджується Цивільний.
… Єдине, про що хотілося спитати: «чувак, а ти в кого стріляв, у «своїх»?
Складна тема.
Навіть не хочу це коментувати. Просто констатую.
Сергій Бригар
