Одеса. Центр. Вечір. Забіг поїсти. За сусіднім столиком дві дами. Судячи по всьому — мама і дочка. При повному параді, мейкап, у вечірніх сукнях. Розмовляють гучно, на всю залу.
Їду в одеській маршрутці №146. Людей у салоні мало. Напроти сидять двоє чоловіків, яким на вигляд близько тридцяти років. Розмовляють доволі голосно, а радіо у водія приглушене, тому мені загалом чути, про що йдеться.
Пам’ятаю, ніби вчора, як ми влітку надибали молодих чоловіка і жінку, які на базарчику саме розкладали великі целофанові мішки з огірками. Вже поверхового погляду мені стало, щоб зрозуміти: це саме те, що ми шукаємо.