Вірус, обтяжений короною і карантином, автоматично змушує шукати бодай якийсь привід для оптимізму. Сам пошук апріорі невдячний, бо цей «позаклітинний інфекційний агент» (характеристика із Вікіпедії) хоч і загрожує найбільше легеням, проте нахабно укорінився у нашому мозку, змішавши реальну симптоматику з класичною іпохондрією.
І тепер ми всі ніби трішечки хворі. А раз глобально всі, то хочеться знати заради чого.
Про всю планету не скажу, а ось з Україною трапилася справді цікава історія. У період з 21 березня по 11 травня (згідно з древньою системою «Карти долі») наша країна переживатиме період Сатурну, що характеризується енергіями Винових Сімки і Туза. Сатурн – суворий учитель, періодично влаштовує людям і країнам жорсткий іспит на зрілість і кармічну чистоту. А винова масть – архетип здоров’я та роботи.
Отже, цей клятий невидимий «агент», за програмним збігом обставин, атакував Землю саме на тому відрізку часу, коли в Україні стартував фактично найскладніший період року. Тобто, якби не з’явився вірус, то трапилося б щось інше, але так само складне і повчальне. Сатурнові Піки – це завжди класичний «фаталь».
Втім, не все так сумно, як може здатися на перший погляд, оскільки Сімка з Тузом приховують у собі величезну енергію трансформації, яка може принести масу доленосних бонусів. Словом, якщо життя нас поставило на паузу, у цій історії варто шукати практичний сенс. А він очевидний. Піки – це здоров’я, а отже треба увімкнути мізки й ретельно дотримуватися правил стільки, скільки вимагатиме ситуація.
Але разом з тим, Сімка – це архетип Бога, Всесвіту, істини, а Винова Сімка – ще й конкретно «карта віри». Як запевняють адепти цієї системи, володарю цієї карти взагалі ніхто не може зашкодити, окрім власних страхів та сумнівів, що цілком логічно. Страх – один із семи смертних гріхів, адже якщо ми чогось боїмося, значить, не віримо у покровительство Вищих Сил. Але чого тоді варта наша віра в принципі? На чому вона у такому разі ґрунтується?
Сімка, яка, до речі, є основним числом України, – це не про канонічні обряди і нескінченне «бла-бла-бла» на тему власної святості, а про фразу Ісуса Христа: «Царство Небесне трудом добувається». Можна розбити до крові лоб об іконостас і обмаститися коштовним миром з ніг до голови, але якщо ти сам переповнений страхом і поширюєш паніку віртуальним простором, ти все одно далекий від істини. Найгірше, що ми разом можемо зробити зараз, то це сформувати спільний колективний панічний жах, який руйнуватиме нас ізсередини.
І по вірі нашій…
З нас точно спитають за проявлену силу духу…
Проблеми – це не кінець життя, а запрошення стати іншим, перетрусивши в собі все старе, аби звільнити місце для кращої версії самого себе.
До речі, Сімка завжди змушує шукати Бога в собі. І якщо Він там знайдеться, людині ніколи не буде сумно наодинці з собою, бо для неї відкриється тонший рівень Всесвіту, що має масу нових можливостей. Тобто теперішня сатурнова різка – це ще один шанс, хоча й однозначно суворий. Вочевидь, зараз нам потрібна саме жорстка турбота, заслужити яку можна лише об’єктивним аналізом своєї суб’єктивної реальності. А той факт, що суворі аспекти випали у програмній Матриці України, свідчить лише про одне: думати і робити певні висновки доведеться разом.
У дзеркалі Сімки цими днями чітко висвітляться всі колективні болячки, як результат нашого спільного глупства, безвідповідальності, чванства, оцього нескінченного «ги-ги, га-га», що перманентно змінюється воланням «все пропало». Ми або нарешті прозріємо на рівні мізків і спробуємо щось зробити по-дорослому, або обвалимо країну остаточно. Збирати ж розкидані уламки завжди непросто.
Словом, у цікаві часи живемо, панове. Це якраз той випадок, коли воля кожного формує спільне майбутнє тих, хто не хоче або не може звідси втікати. Хоча, як показує теперішня ситуація, в історії людства бувають періоди, коли тікати особливо й нікуди, окрім рідної хати. Ось так і формується у наших головах відчуття справжніх цінностей.
Лариса Салімонович, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
