Не хотів про це писати, але… словом, майже тиждень воюю з ковідом. Перші три доби — t 39, бронхіальний кашель, ломота в тілі, головний біль і запаморочення. Так триває, здається, вічно і раптом — прямо уві сні — дивовижний стан ейфорії, зникає раптово температура, але я прокидаюсь весь мокрий. Далі два дні — гойдалки t від 35 до 37,5. І короткочасні запаморочення свідмості. Інколи зникають потрібні слова і доводиться асоціативно шукати замінники…
Вчора змінився смак. Все одноманітне з кислуватим присмаком, викликає відразу. Як раніше сприймаються лише фрукти і шоколад…
Нині зранку абсолютно пропав нюх. Я думав спочатку, що то надумане. Але потім провели експерииент: я зав’язав очі, а дружина підносила до самого носа концентровані запахи — апельсин, часник, парфуми… Нуль реакції. Вчора ввечері було неймовірне емоційне загострення — зворушення, сльози, роздратування і навіть гнів з найменшого приводу. А нині — ніби випив пригоршню антидепресантів — жодних емоцій. У голові тихо і пусто аж дзвенить…
Цікава хвороба. Вимагає осмислення фізичного і психічного стану… І все це на тлі двох доз «Файзеру». Що ж тоді робиться з невакцинованими?!
Ще цікава деталь — по всьому тілу від самих ніг до голови, а особливо в районі спини — дивний, не сильний, пекучий біль під шкірою. Так, ніби хтось насипав туди графену і час від часу пропускає крізь мене електричний струм… Може, я тихенько перетворююсь на якогось гібрида людини і машини?!
Що буде далі — і самому цікаво! Гадаю, як все буде добре, репортаж продовжуватиму. Я на це сподіваюсь…
Анатолій Матвійчук
