Всі накинулися на ідею Вадима Денисенка про заборону виїджати за кордон українським чоловікам протягом трьох років після війни. Щоб дітей зачали… Звісно, тут можна посміятися… Наприклад, про забір сім’я, як перепустку за кордон. Чи про жінок, яким, очевидно, за логікою п. Денисенка, можна виїжджати буде і там народжувати від неукраїнських чоловіків.
А можна погризтися, як і зробили багато хто, вишукуючи про сина Денисенка за методом комуняцького підходу: дискредитувати людину родичами, які за кордоном… Один крок лишається до оголошення маньчжурськими (чи якими зараз модно?) шпійонами…
Але сама озвучена проблема лишається: демографія чи, як сказати простіше — різке зменшення української нації внаслідок війни і втечі українців за кордон.
Втім, по-перше, частина українців все ж повернуться додому, хоч далеко не всі. Повернуться багато, коли підуть великі гроші Заходу на відбудову Україну, і тут маємо обрати такого президента, якому безумовно 
довірятимуть Європа і США з Канадою…
По-друге, нація, як живий організм, має самовідтворювальну енергію: пригадайте як після другої світової війни різко зросла народжуваність. У землянках, у голоді, в одязі на латках – але народжували. Думаю, так само буде й зараз – тим паче, що достаток все ж є…
По-третє, пригадаймо, як зросла народжуваність, коли президент Ющенко запровадив фінансову і не тільки підтримку держави при народженні дитини. Таким же шляхом йшов свого часу і президент Франції де Голль. Тобто фінансова допомога спрацьовує, і її треба буде запровадити.
По-четверте: так, міграція іноземців буде в Україну. І не просто іноземців, а російських громадян – коли почнеться видимий розпад Росії. І хлинуть не тільки українці. Ми готові до цього хоча б теоретично? Чи знову буде, як за Шевченком: «Хвалитесь, що Польща впала? Правда ваша: Польща впала та й вас роздавила»…
Василь Чепурний
