Про книги, які я не читав… І про кіно, якого не бачив… Я поступав до вишу (НПУ імені Драгоманова) вже доволі пізно. Вже був після армії, в мене вже була донька. Мої однокурсники-однокурсниці — на шість років за мене молодші. Поступав я без блату, бо батько був уже старий, та сказав: давай, сам пробуй, сину, якось…
Писали ми на вступних твір, і дісталася мені тема «Образи містян в «Свіччиному весіллі» Івана Кочерги»… Вчився я в звичайній сільській школі, як обичний распі*дяй, і про якогось Івана Кочергу та його весілля отоді якраз і почув перший раз в жизні…
Але я вже був журналістом від сохи, і півтора роки відпрацював у газеті «Світлий шлях». Михайло Вертипорох, Анатолій Чабаненко, Володя Ярмоленко навчили мене писати про все, що завгодно, навіть не відаючи, про що йдеться…
Поставили мені за твір «пʼятьорку»!
Досі стидно!… Ну, не сильно…
Віталій Чепинога
