Вперше познайомився з ним в УНСовському підвальчику, що був розташований неподалік урядового кварталу. Не знаю чи є ще цей підвальчик?
Це було десь наприкінці грудня 2013-го, коли все, ще було попереду. Сашко тоді сказав, що ми на порозі війни…
24 березня 2014 року, за місяць після перемоги першого етапу Революції, пси вбили того, хто почав розбудову справжнього народовладдя, спрогнозував, вів підготовку і знав, що робити у грядущій війні.
Наступний етап Революції так і не розпочався.
Востаннє бачив Білого в Рівному, в труні. Того дня провести Сашка Музичка в останню путь вийшло пів міста. Плакали жінки, кремезні чоловіки, плакало Небо.
Україна прощалась з Сином…
«Всім нам уготовлені долари і кулі: кого не куплять, того вб’ють»…
Він не проміняв совість і Батьківщину на 30 шекелів, помер у бою, як воїн. Загинув, щоб його ім’я стало прапором, а кров нагадувала про помсту. Воїн, якого зрадили провідники, але про якого пам’ятає народ.
Віталій Назаренко
