Один світ перебуває в процесі реалізації життя за найкращим сценарієм або в пошуку його сенсу. Це розмірене буття із щоденними турботами, звичайною невдоволеністю владою, цінами, заробітною платнею та іншими аспектами реальності.
Це — світ розваг, гламуру, презентацій, концертів, вистав.
Інший світ – територія жаху, руйнації, горя, хаосу, невпевненості.
Ще два роки тому я не уявляла, як можна святкувати, коли інша частина країни прямує до загибелі?! Звичайно, ці думки підсилювали обстріли. Бажання вирватись із зони страху зростало під акомпанемент «градів».
З часом, у мирному місті неспокій від гуркоту будівництва, гулу літаків чи грому минувся. Тепер вже і я – частина щасливого мегаполісу, відвідую концерти, виставки і вистави…
Повідомлення новин та друзів, які перебувають ТАМ, відроджують призабутий асоціативний ряд, учергове нагадують про марноти щоденних турбот, загострюють світосприйняття та вартість звичайних речей.
Каринна Сардарян
