З якими страшними людьми я, на жаль, живу в одній країні! Побачила вкотре, коли в соцмережах почали цькувати директорку музею Голодомору Лесю Гасиджак. Не можу сказати, що я підтримую в такий непростий час добудову самого музею, хоча й розумію, що він має бути. Але насміхатися з людини, відшуковувати і публікувати невдалі фото, яких у кожного з нас вистачає, глузувати з її ваги, виразу обличчя – це дніще!
Страшний сором і сум. Якщо в хаті неприбрано, ми що робимо – генеральне прибирання, аби звільнитися від непотребу. Як очистити країну від недобрих людей — хто знає?
До речі, у мене теж зовнішність не модельна. Починайте сміятися, якщо навіть в такий час не знаєте чим себе зайняти, нешановні співвітчизники.
Тетяна Череп-Пероганич
P.S.
Класична ворожа іпсо. Спочатку вип’ячують суму на добудову музею Голодомору і публіка починає волати – як?!!, під час війни?! О, зате ні про Баканова-Наумова-Кулініча, ні про гроші на забавки нардепів, ні про яйця по 17 гривень уже не йдеться.
До речі, а що там із розслідуванням замаху на Шефіра? А хто розмінував Чонгар? А хто здав Херсон? А, нецікаво — треба про музей Голодомору …
Далі фотографують і викладають фото повнотілої директорки музею Голодомору і розділяють корисних недоумків на дві групи: одні кричать, що не можна сміятися із хворої людини, а другі вказують як товста людина сприймається на фоні музею Голодомору… (до речі, а чому на позитивні ролі у фільмах беруть красивих акторів і навпаки?)
Тема ж про те, що та директорка обстоює іншу іпсо – про меншу кількість жертв Голодомору, про її наукові праці, про саму роботу музею — поза обговоренням.
Так діють ворожі спецслужби – святу для українців тему обляпано. А вони й далі сваряться про інше…
Василь Чепурний
