Походив Бабиним Яром. Зокрема біля нової інсталяції. І згадав розмову з друзями з Казахстану, яких водив тим яром кілька тижнів тому. Тоді ми говорили про те, що у величезному яру в різні періоди понатикали різних меморіальних елементів…
Саме «понатикали», хоч як погано це звучить. В результаті — йдеш і бачиш, як між пам’ятними знаками загиблим ромам і дітям, на лавках у реальному часі сидять компанії і хлищуть пиво…
Я не знаю, як має бути впорядкована величезна територія, де відбулося як мінімум три трагедії — скотські братські поховання часів Голодомору, масові розстріли нацистами і жертви техногенної катастрофи 1961 року…
Якщо не підійти до цього комплексно, чого, на жаль, держава Україна так і не зробила за час свого існування, то потім, зрештою, на кістках почнуть будувати будинки, як, власне, і планувати совєти…
Та вже будують!
Не вірите? Йдіть, гляньте самі.
Руслан Горовий
