Мене завжди до сліз від реготу доводять всі ці всеукраїнські конкурси на кшталт «Найкрасивіші», «Найо*уєнніші», та інші «Най-най-най» разом з преміями «Юна», журналом «ВІВА» та іншими гримасами постсовка, де, так звана, бидло-еліта ви*обується одне перед одним ряхами, сукнями, цицьками у стразах, і просто пьо*догубими мармизами.
І все те під жарти кавеенівських зубоскалів чи штатних попсових виконавців, чиї таланти підкріплені напижженими у держави грошима, часто-густо виливаються у гугняве підскулювання жлобам, які щонайбільше прагнуть удавати з себе сучасну українську еліту.
За фактом мого дослідження, що вилилося у велику науково-мистецьку працю «Жлобологія», «ЖЛОБ» – то антропоморфна тварина, що вправно намагається удавати з себе людину. Продукт дегенеративної селекції та лівацьких експериментів над масовою природою пересічної людини у радянському та пострадянському просторі.
І якщо хтось в Україні називає себе «елітою» — плюньте йому в обличчя. Бо єдиний питомо український антропологічний тип, якого ми подарували людству – то «елітарний жлоб». Здебільшого політик, народний депутат, чи державний чиновник, який не має жодної культурної, мистецької чи історичної цінності.
Культурна, моральна та етична деградація пострадянського населення України набагато страшніша за корупцію чи суддівське свавілля, бо витоки усіх українських бід саме у відсутності культури в усіх сферах людської діяльності.
Тому «елітарний жлоб» — то сумний діагноз нашої дійсності. Але є і позитив: правильний діагноз – то вже шлях до одужання.
Гей, нова, модерна Україно: країна воїнів, волонтерів, бізнесменів, науковців, митців, людей чесної праці, викривайте елітарне жлобство на всіх рівнях.
«Найбільше чого боїться чорт – це бути виставленим на посміховисько» (М.В. Гоголь).
Через те й кажу — більше позитивного, саркастичного сміху на адресу «елітарних жлобів», як ото картина Сергія Хохла «Графіня привокзальна», датована 2009-м роком.
Минають роки, а жлобство квітне й досі.
Тож боротьба триває… Модерна нація – переможе!
З лютим мистецьким натхенням —
Антін Мухарський
