Щойно прочитав, що в умовах інформаційної цивілізації, процес навчання має полягати в формуванні навичок роботи з інформацією. Це підхід суспільства споживання, де інформація розглядається як своєрідний товар, і він має фундаментальну ваду, навіть – помилку.
Я впевнений, що поки споживач не має сутності людини, то він і буде лише тією інформацією, яку його навчили обробляти, споживати, накопичувати.
Тобто, людина перетворюється на носія інформації, нехай навіть вишуканого, та все ж не людину.
Суспільство споживання утвердилося тоді, коли упослідило сенс питання «Навіщо?». Відтак, сенсом стало саме споживання.
Інформація в цьому суспільстві отримує збочене призначення: люди йдуть в гори не «по гори», а щоб зробити там селфі та викласти його в мережі.
В такій фантасмагорії смислом навчання стає не естетика гір і їх природа, а здібності використовувати нові опції для оперативного повернення своєї присутності в інформаційній мережі.
Присутність в горах стає лише декорацією, як, власне, і сама людина затуляється, заганяється на маргінес споживачем.
Валентин Ткач
