Каховського водосховища більше не існує… Свіжий супутниковий знімок зафіксував те, що від нього залишилося в районі Берислава — Каховки. Ще два тижні тому тут була водна гладінь шириною 4 кілометри. Тепер з-під 16-метрової товщі води випірнули великі й малі острівці, озерця, рукави і протоки. Навпроти Басанки (зручної природної бухти, яка 67 років слугувала Бериславу за річкову пристань, невеличкий порт) видно острів. Його було й раніше видно з нашого двору на самісінькому березі Дніпра до затоплення. Але – не мені. Бо я народився якраз того року, коли острів було затоплено…
Моя чіпка дитяча пам’ять до найдрібніших деталей зберегла розповіді батьків і старших братів та сестри, які часто перепливали через Дніпро на острів, аби насолодитися багатством його природи, назбирати там ягід і духмяних трав.
А трохи нижче від того безіменного острова – величний острів Тавань («табан» – у перекладі з тюркської «підошва»), що починався біля Берислава і тягнувся майже на 10 км аж до нинішньої зруйнованої греблі Каховської ГЕС.
Зізнаюсь, усе життя мене переслідувала нав’язлива ідея-маячня – хоча б раз колись побачити той острів на власні очі. Думав, що, можливо, колись Каховське водосховище спустять на деякий час з метою реконструкції ГЕС, і тоді моєму погляду відкриється сакральне місце (для бериславців воно таке саме, як Великий Луг для козаків-запорожців). Та навіть уявити не міг, що побачу Тавань за таких трагічних обставин.
Поки-що – з космосу. Але, сподіваюся, після визволення лівобережжя Херсонщини – й на власні очі. Російський ворог ще не знає, які тіні й духи минулого він відкрив і випустив на волю, знищивши Каховську ГЕС та однойменне водосховище. Але скоро взнає!
І Великий Луг, і Тавань, і козацькі могили та хрести, і фундаменти православних церков, що 67 років покоїлися на дні рукотворного моря, стануть місцями нашої Сили, з яких наші воїни-захисники черпатимуть додаткову енергію для Перемоги над ворогом!
Григорій Южда
