Дерева, як люди. У кожного своя доля від народження. Комусь випало рости в саду чи в парку, — доглянутим, политим, обкопаним ще й підстриженим. Інші ростуть у лісі, де і батьки поруч, і родичі, які і від вітру захистять, і зламатись не дадуть, де, спілкуючись корінням, підгодовують одне одного, діляться вологою.
Іншому ж судилося рости, як горохові при дорозі: то притопчуть, то переїдуть, то гілки обламають, щоб не заважали ходити. І виростає воно понівеченим, з грубими мозолями там, де мало б вирости розкішне гілля.
Комусь судилосm вирости на семи вітрах, — із покрученим стовбуром, із заплутаним гіллям, коли найважливішим було вистояти, не зламатися. А котресь живе із раною, з випаленою душею, що грубшає з часом і стає потворною…
В іншого ж роками вимивається земля з-під коріння, але воно чіпляється за життя, невідомо звідки бере сили і знову, й знов шелестить зеленим листям і дарує прохолоду в спеку. А буває й так, що приносить себе в жертву, аби дати шанс новому життю.
Вже доведено, що кожне дерево має тільки йому властиве біополе, і кожен із нас має можливість скористатися цим даром природи. Від дерев можна як отримати позитивну енергію, так і позбутися своєї, негативної. Дерева спілкуються між собою, передають інформацію через коріння, за допомогою запаху і електричних імпульсів, мають свою, беззвучну мову.
Вони відчувають біль.
Друїди створили гороскоп, в основі якого проглядалася спорідненість дерев і людей. Дерева, як і люди, стверджували вони, мають свої переваги, недоліки і певні риси характеру. З давніх-давен у всіх народів існував культ поклоніння або навіть обожнювання деяких дерев.
Японські вчені-натуропати вважають: щоб бути здоровим, необхідно перебувати в лісі не менше 250 годин на рік. Сама прогулянка лісом, особливо після дощу, оздоровлює, знімає втому, заряджає і забезпечує міцний сон.
Зінаїда Куценко
